Между светом и тенью блуждал,
И, цепляясь за острые камни,
Падал вниз и спасенья не знал.
Мир казался мне мрачным и гадким,
И в себе я его не принял.
Что искал я? Сплошные загадки
Каждый день лишь себе задавал.
( з книги О.Волощука " Записки цивилизованного дикаря")
Сьогодні в " Зеленій Садибі" ми продовжили знайомство з мандрами Чернігівського дивака. Уже з ранку в мене не вимикався телефон, бо після розповідей дітей вдома про цікаву зустріч з мандрівником, дорослі запитували про зустріч. 16 година. Покинув свої домашні справи мами , бабусі і дідусі поспішають до Садиби. Тиша, спокій, іноді пробігає усмішка на обличчях дорослих, поблискуючи сріблястою сивиною і мудрістю прожитих років. Кожен із присутніх на хвилини повертався в ті місця, де довелося їм теж побувати: Монголія, Таджикістан, Афганістан, Ямал, Салехард, , Німеччина, Кабардіно-Балкарія і весь північний Кавказ, Памір, Крим... Плине швидко час, о 19 потрібно пригнати корів... По -тихеньку, дякуючи кивком та жестом руки, щоб не заважати іншим слухачам почали покидати альтаночку нашої Садиби... Дякуємо за прекрасний вечір спогадів, пригод і мандрів по світу, Олександре Миколайовичу!!! Щасти Вам, дикуне!!!
З мене фотограф ніякий, кинулася фотографувати, коли майже розійшлися атманайські любознавці... Галина Карабут
